“Ти вмреш! Всіх поріжемо”: на Бучаччині закарпатці погрожують односельцям вбивством

gazpostach

“Ти вмреш! Всіх поріжемо”: на Бучаччині закарпатці погрожують односельцям вбивством

Четвертий рік жителі села Матеушівка Бучацької міської громади потерпають від односельців, котрі перебралися сюди років сім назад. Кажуть, душаться у спеку по хатах, бояться вийти, а вночі думають, якби дочекатися ранку. Як справитися із цим свавіллям та у кого шукати прихистку – не знають. Мовляв, зверталися і до місцевої влади, і до поліції. Та конфлікт і погрози як були, так і є по сьогодні.

Як вдалося з’ясувати журналістам “Файного міста”, Ярослав та Марія знайшли у селі будинок, власниця якого готова була продати своє майно. Умови їх влаштовували, то ж жінка, отримавши кошти, дала дозвіл на реєстрацію місця проживання приїжджих у її помешканні. Так вони й оселилися у Матеушівці.

“Вони приїхали, домовилися з власницею за хату. Вона їх зразу не приписала. Не знаю, які там були домовленості, але закарпатці проплатили їй за ту хату, на себе ще не переписали помешкання, але, щоб приписатися там, то власниця дала дозвіл на це. Вона написала відповідну заяву”, – каже староста сіл Доброполе та Матеушівка Зіновій Дрозд.

Люди нових сусідів, як заведено у селах, наодинці не залишили. Розповідають, помагали усім, чим тільки могли – одежею, продуктами, навіть навчали садити картоплю.

“Та вони поселилися, то ми, що могли, то їм скидалися – закрутки, і картоплю, і вчили їх картоплю садити та обробляти. Що могли, то позичали. Та прийняли як людей, а воно он, що вийшло. Тепер страшно на вулицю вийти!”, – розповідає пані Варвара (ред. ім’я змінено з метою безпеки)

Мирному сусідству довго існувати не судилося. Спочатку закарпатці почали конфліктувати між собою, а згодом чвари перекинулися й на сусідів.

“То було вже давно – більше року тому. Славко щось сварився з родичами, які приїхали. Ті, тримаючи на руках дитину, бігали по селі, втікали від нього, а він їх із сокирою наздоганяв. Та й так сталося, що вони вривалися до нашої односельчанки на подвір’я, щоб сховатися. Та їх звичайно не впустила. Там і мама старенька, і дитина. Кому то треба. То вони побігли далі і якимось дивом знов опинилися біля будинку тої ж жінки. Як вони таки продерлися на її подвір’я – не знаю, але Славко гнався за братом, викрикали там на місці і навіть жбурляв за ним сокирою. То ж були люди на тому подвір’ї, а якби поцілив в кого”, – пригадує події минулорічної давності пані Стефа (ред. ім’я змінено з метою безпеки)

Такі міжродинні конфлікти у закарпатців були чи не щодня. Та і родичів приїжджає звідусіль чимало. Вони всі живуть у навколишніх селах, – розповідають жителі села Матеушівка, – і часто збираються у хаті “матеушівських” закарпатців.

“Та вони кругом. Кругом їх повно. Як починають з’їжджатися. Лазять кругом, де тільки можна і не можна. В нас багато будинків, де ніхто не проживає. Господарі є, приїжджають садити городи, але їдуть. То ті закарпатці вже в кожен куток заглянули. Повизбирували весь метал і все, на чому можна тільки заробити. Спасу від них нема. А тепер дійшло до того, що почали вдиратися у жилі помешкання”, – продовжує пані Варвара.

Події, які призвели до “вибуху” конфлікту між закарпатцями та їхніми односельчанами, трапився цьогоріч. Один із місцевих школярів мав необережність зробити зауваження закарпатцям, котрі спробували зайти на сусідське обійстя. За це зловмисники його побили.

“Він просто опинився не в той час і не у тому місці. Там є такий будинок, в якому ніхто не живе. Приїжджають туди з Бучача люди садити город і таке інше, – каже пані Варвара, – але там постійно не живуть. То закарпатці все той дім собі запримітили, щоб обікрасти. Ну а той хлопчина побачив і зробив їм зауваження. З тої ниточки все і почалося.”

Мати побитого хлопця звернулася із заявою до поліції. Її підтримав сусід, порадивши не пробачати нападникам такої поведінки. Почувши це, «месники» не забарилися із розплатою – вже  наступного дня вони увірвалися на подвір’я чоловіка, вибили вікна в будинку, пошкодили техніку.

Та їх було багато – і малі і великі. Вони дерлися до його будинку. А там же живуть старенький дідусь -46/47 років народження, який хворий, має катетер та його син. Той хлопчина справний, їздив на заробітки, тяжко на те все заробляв, а ті вдерлися і все потрощили – техніку, меблі, повибивали вікна. То страшне, що робилося. А сьогодні, видно хтось підказав тій мамі тих малих закарпатців, щоб вона сказала, що то вона лише там була і все била. Бо їй, як багатодітній мамі неповнолітніх дітей, нічого не буде. То вона тепер так і каже, що то вона одна то все так побила і потрощила”, – розповідає пані Стефа.

“Старенький дідусь, що завше лежить на ліжку там на подвір’ї під деревом, бо хворий, налякався. Кричав бідолашний, щоб рятували його та сина. Телефона він не мав, то благав викликати поліцію сусідів. Взяв вила та й почав гнати їх, вдарив ними по воротах, а ті і тріснули. Закарпатці те вгледіли, виламали ті ворота. Син вибіг і почав просити допомоги. Каже, вони вже на подвір’ї, не знаю, що зараз буде. То страшне, що тоді творилося там”, – зазначає пані Ксенія (ред. ім’я змінено з метою безпеки)

“Та в хаті страшне, що робиться. Вони били все, ламали. Ті вікна, той телевізор плазмовий – я ж на то все тяжко працював. І за що? У будинку повсюди їхня кров, бо як то били все, то поранилися. Я боявся за батька, казав, щоб тікав як лише може. Бо ж в тих головах не знати, що є”, – розповідає постраждалий Володимир.

Пан Володимир каже, єдине, що хоче, аби закарпатці все відшкодували. Більше до них питань у нього немає.

“На другий день після того, що сталося, вони прийшли до мене і просилися. Мовляв, діти маленькі і таке інше. Я їм сказав – відшкодуйте, відремонтуйте все, що побили і потрощили. Ніякої іншої розмови не було. Нема примирення – є вимога відшкодувати збитки”, – додає Володимир.

Володимир розповів, що написав заяву у поліцію, аби йому призначили охорону. Поки що тієї охорони не бачив.

“Кричать нам, що повирізують. В очі кажуть, що “Ти труп. То твої останні дні”. Вони і при правоохоронцях те кажуть. Та чомусь нічого ніхто не робить. Куди нам звертатися, якщо вже до старости села зверталися, і в поліцію, не знаємо”, – каже пан Богдан. (ред. ім’я змінено з метою безпеки)

Окрім цього, за своє життя бояться й інші мешканці. Кажуть, погрози лунають не лише на адресу Володимира, а й всього села. За допомогою та порятунком зверталися до старости села. Та, – кажуть люди, – безрезультатно. На їх думку, Зеновій Дрозд більше схильний почути закарпатців, аніж людей, які роками живуть у цьому селі.

“Ми дзвонили до старости села. А він слухати нас не дуже то і хоче. Каже, дзвоніть у поліцію, розбирайтеся. Він вибиває для жінки-закарпатки допомогу, бо, мовляв, багатодітна. А ті діти до школи не ходять. Бігають селом. Де соцслужби, куди дивляться, хто за тим має стежити?

За роз’ясненням ситуації, що склалася у селі Матеушівка, журналісти “Файного міста” звернулися до старости сіл Доброполе та Матеушівка, а також у поліцію.

Як повідомив староста села, якщо це вирішить конфлікт, то він за те, аби закарпатці покинули село. Зазначає, діятиме згідно з чинним законодавством.

“Я хочу, аби конфлікт був вичерпаний. Звинувачувати чи ні когось – потрібно спочатку розібратися. Діяти буду згідно з законом. Ті прецеденти в селі не вперше. Я також вже неодноразово спілкувався із закарпатцями, з дільничим інспектором, виїжджали спільно з ним туди. На стороні закарпатців я не стою. Треба, щоб вони покинули село. То моя позиція. Якщо вони не захочуть залишати будинок, який придбали, і виїжджати, то треба буде гуртувати людей і якось спільно вирішувати то питання, навіть через суд.

Основне, як то кажуть, щоб був мир. Навіть, якщо поганий мир, але мир. Щоб по-доброму розійтися”, – повідомив староста сіл Доброполе/Матеушівка Зіновій Дрозд.

“На сьогодні відкрито два кримінальні провадження. Було зафіксовано проникнення на чужу територію, зафіксовані тілесні ушкодження, спричинені постраждалому, призначена судово-медична експертиза. Буде результат цієї експертизи – буде прийматися рішення про можливу перекваліфікацію статті, а чи достатньо буде тієї, що вже визначена. Зараз це частина 1 статті 125 ККУ та частина 2 статті 296 ККУ.

Щодо затримання закарпатців, то інкриміновані їм статті не передбачають такого запобіжного заходу, як утримання під вартою. Якщо люди бояться за своє життя, вони можуть звернутися до поліції із заявою про надання їм захисту. Поки що жителі села з такою заявою не зверталися, окрім постраждалого.

Окрім цього, задля безпеки жителів села та їхнього спокою на період, допоки конфлікт не вирішиться, у селі патрулюватиме черговий екіпаж поліції.

Станом на 16 липня закарпатці з села поїхали. Поліція спілкувалася з ними”, – повідомили журналістам “Файного міста” у поліції.

Факт того, що закарпатці поїхали, місцеві жителі підтвердили. Та кажуть, спокою однаково не мають і бояться не менше, бо ж родичів кривдників у сусідніх селах чимало. Що, кому і коли спаде на думку – невідомо. Закарпатські “месники” погрожували розправою і обіцяли слова свого дотримати. Чи одумаються та підуть на примирення, сказати ніхто у селі не може. Та дуже на це сподіваються.

Відомо, що повернутися у Матеушівку закарпатці планують вже за кілька днів.




















Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)