«Основне, що відрізняє тернопільський патрульних поліцейських від колишніх ДАІшників — табу на хабарі»

gazpostach

«Основне, що відрізняє тернопільський патрульних поліцейських від колишніх ДАІшників — табу на хабарі»

Днями патрульна поліція Тернополя відсвяткувала свою першу річницю.

Тернополяни уже звикли до молодих струнких копів на вулицях нашого міста. Нині за ними вже не бігають із проханням зробити селфі, а чекають якісної роботи. Чи помітна вона? Про це і не тільки “НОВА…” поспілкувалася з 24-річним тернопільським полісменом, сином відомого підприємця і футбольного функціонера Олександром Мдинарадзе.

— Олександре, не шкодуєш, що залишив футбольну кар’єру і пішов у поліцію?

— Зовсім не шкодую. Із професійного футболу пішов, бо у мене закінчився контракт із ФК “Нива”, а також через зміну керівництва клубу. Опинившись на роздоріжжі подальшого професійного вибору, почув про набір до патрульної поліції, вирішив спробувати. Це співпало з моєю життєвою позицією, бо передусім хотів долучитися до змін у нашій країні. Батьки підтримали мене, і я за це вдячний. Служба в поліції хоча й важка, але цікава. Раніше я думав, що Тернопіль — спокійне місто, проте за рік переконався, що це далеко не так, що у нас також непроста криміногенна ситуація. Робота поліцейського дала мені можливість спілкуватися з багатьма людьми, абсолютно по-іншому подивитися на життя. Нині триває один із найкращих періодів у моєму житті.

— Твій батько свого часу був президентом ФК “Нива”, головою Збаразької РДА, нині зосередився, як і спочатку, на підприємництві. Ти не хотів займатися бізнесом?

— Займатися бізнесом, можливо, було б легше, але я вирішив спробувати себе у службі в правоохоронних органах, адже це допомагає формувати характер. Батько ніколи не вирішував за мене, і навіть якщо не схвалював якийсь мій крок або вчинок, то з повагою ставився до мого вибору.

— Під час формування патрульної поліції говорили про зміну філософії в роботі правоохоронних органів. Якими виявилися реалії?

— Коли я ішов у поліцію, не думав, що на нас хлине шквал критики. Не очікував, що суспільство не захоче змінюватися разом із нами. Реалії такі:  люди хочуть позитивних змін, але часто самі нічого не
роблять для цього. Буває, приїжджаємо на виклик, пояснюємо громадянину, що не можна порушувати закон, а через день все повторюється знову. Люди не хочуть змінюватися, звинувачують кого завгодно, навіть поліцейських, тільки не себе.


У Тернопільському “Сільпо” злодій намагався вкрасти смішні речі на 1171 грн.


Водночас побачив і багато свідомих тернополян, які самі не порушують закон і завжди готові прийти на допомогу патрульним. Буває, зупиняємо авто за порушення правил, водій веде себе агресивно, деякі перехожі підходять і просять його заспокоїтися. Та за рік нашої роботи все ж відбулися певні зміни — водії почали правильно паркуватися, акуратніше їздити.

— Чим патрульна поліція відрізняється від колишньої ДАІ?

— Передусім ставленням до людей. Особисто я тільки раз мав справу із ДАІшниками: підійшли, перевірили документи і відпустили. Але бувало, що їхав із кимось і був свідком, як ДАІшники грубо і нахабно поводились. Наші патрульні передусім ставляться до водія як до людини, що помилилася, а не як до порушника. Іноді повертається хтось із роботи втомлений і зробить незначне порушення. Зупиню його, перевірю документи, зроблю зауваження, а наприкінці можу навіть пожартувати, щоб піднести людині настрій. Образ ДАІшника в уяві багатьох — це огрядний, насуплений дядько. Нинішні патрульні — молоді хлопці й дівчата з великим ентузіазмом до праці. Ну і основне, що відрізняє нас від них, — табу на хабарі. Я ніколи не був свідком, коли ДАІшники брали хабарі, але неодноразово чув про це. Нині такого нема, кажу це з повною відповідальністю. У поліцейських нормальна зарплата — 8 тисяч гривень, тому нема сенсу компрометувати себе. В інших містах України бували випадки, що поліцейських затримували на хабарі, я засуджую таких людей.

— Тобі коли-небудь пропонували хабар?

— Було і не раз. “Давайте, може, поговоримо…” — натякали. У таких випадках пояснюю, що такою “пропозицією” вони перетворюють адміністративне правопорушення на кримінальне. Завжди попереджаю про відеореєстрацію розмови. Був випадок, коли ми з колегою зупинили фуру, водій подав нам папку з документами, де лежали… 200 гривень. “Заберіть!” — наказали ми. Не знаю, чи він спеціально поклав, чи випадково. Гадаю, за рік нашої роботи тернополяни вже зрозуміли, що владнати порушення за гроші, як це було ще недавно, просто неможливо.

— А якщо зупиниш знайомого? Як дієш у такому випадку?

— Якось зупинив батьків знайомих, у них був засипаний снігом номерний знак, іншого разу — знайомого. Це, звісно, незручний момент, але вони із розумінням поставилися. Було, що ми з колегою зупинили в центрі авто, вийшов мій знайомий, почав просити, щоб відпустив, але я пояснив, що не маю права, бо, хоча ми й знайомі, у даному випадку я — поліцейський, а він — водій, який порушив правила дорожнього руху. Коли я ішов у поліцію, мене запитували, що робитиму, якщо зупиню знайомого. Тоді я відповів, що буду ставитися до нього, як до інших. Проте нині зрозумів, що в такому випадку найкраще покликати колег на підмогу і передати їм порушника.

— Чи були якісь резонансні випадки під час служби?

— Випадків різних чимало, трапляються небезпечні і навіть кумедні. Якось довелося розбороняти компанію чоловіків під час конфлікту. Нам повідомили, що один із них з ножем. Якби ми не втрутилися, то хтозна, чим би все закінчилося, адже двоє практично добивали третього. Іншого разу до поліції зателефонувала бабуся і повідомила, що їй потрібна допомога. Старенька запросила нас до квартири, запропонувала присісти. “У мені живуть сім духів, які мене тероризують”, — заявила. Ми не знали, чим їй зарадити. Потім прийшла її опікунка і пояснила, що в бабусі психічні розлади.

— До патрульної поліції ішли здебільшого ідейні люди, патріоти. Нині доводиться чути, що дехто розчарувався через політику влади. Зокрема, після відставки реформаторки поліції Хатії Деканоїдзе…

— Патрульна поліція — нова структура, і, звісно, існують певні проблеми. Відставка Хатії Деканоїдзе для мене, як людини з грузинським корінням, була прикрою новиною. Після присяги ми з колегами спілкувалися з нею, як із рідною, згодом теж відчували її неабияку підтримку. Деканоїдзе хотіла багато чого змінити, щось, можливо, їй не вдалося, щось їй не дали зробити, але вона горіла цією справою і надихала багатьох. Шкода, що вона пішла з поліції, але ми маємо продовжувати справу заради нашого міста і тернополян, заради України.

Джерело: НОВА Тернопільська газета




















Отримуйте найсвіжіші новини у соцмережах:

Facebook

Twitter

Ознайомлений(а)