Найстарішій чортківській церкві Успіння Пресвятої Богородиці повернуло на 437-му осінь

Найстарішій чортківській церкві Успіння Пресвятої Богородиці повернуло на 437-му осінь

Досі вважається, що ця церква у Чорткові найстарша. Хоча, виявляється, – не факт. Адже відомий на Тернопільщині журналіст, публіцист, краєзнавець Петро Федоришин родом зі села Білої у виданні, що вже на підході, доводить історичними джерелами, що в нашому місті було чотири давні-предавні храми, - пише chortkiv.city.

Та, як би там не було, на Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня, ця церква – іменинниця. І на її парафії – престольний празник.

Як описують історики, будувався храм поміж 1581-м та 1584-м роками ремісниками міського братства. Одними з ініціаторів побудови церкви став кушнір Микола Драчук, а згодом – швець Гаврило Журавель.

Храм зазнав чимало руйнувань під час набігів турків і татар, але щоразу був відбудований.

За часів радянської влади церква стояла пусткою. У 80-х роках ХХ ст. за ініціативи громади міста та отців-настоятелів Івана Павлишина та Василя Сенчишина храм було відновлено. Саме у цей час на подвір'ї церкви збудовано нову капличку, відремонтовано дах та хрести на церковних куполах.

З 1995 року настоятелем цервки Успіння Пресвятої Богородиці є отець Мирон Карач.

Такий фактаж почерпнуто зі статті у Вікіпедії.

А ось – креативні відомості. Принаймні, досі вони були доступні небагатьом містянам.

Мова – про «Путівник по Чорткову та околицях» під редакцією Йозефа Опацького, голови відділу подільського туристично-краєзнавчого товариства в Чорткові, надрукованого в Чорткові в друкарні Б.Х.Рамлера у квітні 1931 року.

Четвертий розділ путівника – «Від цвинтаря вулицями Шпитальною, Пілсудського, Церковною до костьолу».

І ось що там йдеться про Успенську церкву:

«Йдучи вниз до міста, доходимо до місця, в якому вул. Шпитальна повертає праворуч на вул. Маршала Пілсудского (тепер – вул. Зелена). По обидва боки цієї вулиці бачимо ряди вілл. Внизу, з лівого боку, на вул. Фoxa (тепер – вул. Сонячна) – міська електростанція, в якій розташовані три двигуни, з яких два змінюють один одного (один – в роботі, другий – в резерві), а третій – менший, працює вночі. Електростанція в даний час працює цілодобово, забезпечуючи місто світлом.

Повз електростанцію йдемо сходами вниз на широку площу, з лівого боку якої знаходяться оточена муром стара дерев'яна церква. Донедавна вона була відкрита (діюча), але зараз, в результаті гниття балок, що може призвести до небезпечних наслідків, її було закрито. З погляду архітектурного вона на представляє собою нічого особливого. Це дерев'яний будинок з двоспадовим дахом, на якому є невеличка вежечка з латинським хрестом. Зате дуже цікавою є стара дерев`яна дзвіниця, що стоїть збоку. Верх її увінчує купол з арковими заглибинами редискової форми, згори сплющений, на якому видніється хрест. Ця церква є пам'яткою пізнішого періоду - XVIII ст., в той час, як дзвіниця – давніша, очевидно, XVII ст. Довкола церкви є велике подвір'я, «цвинтар», вкритий травою, на якому щорічно, під час руських (тобто українських) Великодніх свят відбуваються забави молоді обох статей, так звані «гаївки».

Інший опис подає веб-сайт «Прадідівська слава. Українські пам`ятки»:

«На протилежному боці Серету знаходиться Старий Чортків, де збереглася Успенська дерев’яна церква – можливо, найстаріша на Поділлі. Вона тридільна, безверха, з пізнішою північною прибудовою і через непорозуміння визначена як унікальна хрещата церква без бань. Не виключено, що первісно вона була безбанною, хатнього типу, але могла мати одну або три бані. З півдня, коли не видно пізнішої прибудови, вона скидається на велику хату, з гарним ґонтовим дахом. Тільки опасання на випустах колод зрубу та об’єм середнього приміщення виявляють у ній храм».

Фрагмент руйнації храму. Джерело: Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. – New York, 1987, № 174.Фрагмент руйнації храму. Джерело: Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. – New York, 1987, № 174.

Момент відбудови. Загальний вигляд фундаменту з південного заходу. 1989 р. 16 серпня. Фото М.І.Жарких. Негатека, № 577-20. Момент відбудови. Загальний вигляд фундаменту з південного заходу. 1989 р. 16 серпня. Фото М.І.Жарких. Негатека, № 577-20.

Ось такі наші витоки. Маємо про них надійно дбати.

Фото з веб-сайту "Прадідівська слава. Українські пам`ятки" та з особистого архіву Ігоря Бандрівчака












Загрузка...