У селі Деренівка, що на Теребовлянщині, росте лавандове поле (Фото)

У селі Деренівка, що на Теребовлянщині, росте лавандове поле (Фото)

Торік улітку квітувало і тішило око ціле поле сухоцвітів: яскравих, різнокольорових, барвистих! А в теплицях фермерського господарства родини Гариг такі «унікуми» ростуть, що тільки встигай дивуватися!

Тут і оригінальна мікрозелень: мангольд, маш-салат, кіндза, фенхель, амарант (та ще й уся — розміром з мізинець!), і їстівні… квіти, і салат — не в землі чи ґрунті, а на… справжніх плаваючих платформах!

Усе це — справа рук та фантазії молодого подружжя агрономів — Семена та Яни Гариг. Семен родом з Деренівки, Яна — із Волині. Познайомилися, навчаючись у Київському Національному університеті біоресурсів і природокористування, а нині спільно займаються улюбленою справою.

Оригінальний метод гідропоніки побачив у Голландії

— Я ще з дитинства знав, що займатимуся саме цим, — розповідає Семен. — Батьки уже багато років займаються вирощуванням овочевих культур у теплицях, я їм змалку допомагав і сам цією справою загорівся-зацікавився… Тому щодо вибору майбутньої спеціальності довго не вагався — вирішив стати агрономом. Закінчив Київський Національний університет біоресурсів і природокористування і, повернувшись у рідну Деренівку, взявся до роботи. Причому — з подвоєним завзяттям та силами… Річ у тім, що під час навчання у Києві я зустрів свою долю, свою другу «половинку» – дружину Яну, тож нині ми працюємо уже в сімейному тандемі. Але якщо батьки, так би мовити, «класичні» аграрії, то ми вирішили зайняти свою нішу і взятися за експерименти та новації… (Сміється, — авт.) Разом із Яною вирішили втілити в життя ідею, яку вже давно виношували, — вирощувати зелень методом гідропоніки. Власне, ми були першопрохідцями у цій справі і досі єдині у Тернопільській області, хто цим займається.

— Цей метод популярний в Європі та Америці, а от наші співвітчизники тільки відкривають це «ноу-хау» для себе, — розповідає Семен Гарига. — В інтернеті уся доступна література про вирощування рослин на гідропоніці хіба що англійською, а українською немає нічого… Добре, що свого часу я був на практиці в Голландії і мав нагоду сам побачити, як це працює. Так методом спроб і помилок втілювали задумане в життя. Суть методу гідропоніки у тому, що він передбачає вирощування рослин без ґрунту: усі необхідні поживні речовини вони отримують через воду. Пучечки рослин саджаємо у спеціальні контейнери, які вставляємо в отвори, зроблені у блоках пінопласту. Рослини плавають на поверхні ємкостей з поживним розчином і їх коріння безпосередньо занурене в нього. Це і швидше (салат у воді дозріває на два тижні швидше, ніж у ґрунті), і корисніше, бо не потребує жодних мінеральних добрив. Коли мене запитують, чи не важко це, відповідаю так: робота є завжди, інколи, як то кажуть, «від рання і до смеркання» (Сміється, — авт.). Напрацювали уже свій певний ринок збуту — тим не менше, завжди відкриті до нових пропозицій щодо співпраці…

Мікрозелень — мегасмакота і користь!

Але й це не всі новаторства. Окрім зелені, вирощеної за допомогою методу гідропоніки, в асортименті креативних агрономів із Деренівки — мікрогрін (молоді паростки рослин) і навіть… їстівні квіти!

— Тернопільські ресторани, з якими ми співпрацюємо, постачаючи їм продукцію, запитали нас, чи не хотіли б ми зайнятися вирощуванням мініатюрної зелені і трав — так званий мікрогрін (на той час вони були змушені замовляти їх аж у сусідній області, що і дорого, і незручно), і ми подумали: «А чому б, власне, і ні?» — розповідає Яна Гарига. — Вивчили технологію та усі нюанси вирощування, закупили необхідне обладнання — пелети, субстрат, якісне спеціалізоване насіння, і процес «пішов»…

Microgreen в перекладі з англійської означає «мініатюрна зелень». Це різновид їстівної городини, який вдесятеро менший за звичайну та в 40 разів (!) корисніший. Мініатюрною вважається зелень, «вік» якої всього 7-14 днів: молоді паростки соняшнику, горошку, редису, буряка, фенхелю, гірчиці і навіть гречки…

— Для того, аби вирощувати мікрогрін, — зазначає Яна, — потрібні лише насіння, субстрат, спеціальні палети, вода і світло. Насіння густо засипаємо у чистий пропарений торф (може також бути кокосовий субстрат, мінеральна вата або ж звичайнісінька марля, яку постійно потрібно зволожувати), рясно поливаємо його водою і накриваємо пінопластом або плівкою. Через один-три дні насіння починає сходити, тоді накриття знімаємо. Збираємо врожай, коли на рослині з’являється два листочки, тобто через один-два тижні. Все залежить від сорту культури.

Мікрогрін нині дуже популярний у всьому світі — така зелень має ніжний смак і дає максимум користі: очищає організм від накопичених шлаків і токсинів, сприяє омолодженню клітин і насичує їх необхідними життєвими силами й енергією. Оскільки молоді паростки в стадії росту, вони багаті вітамінами, мікро- і макроелементами, які необхідні їм для повноцінного зростання, а ще такі мікророслини здатні розвиватися без добрив, тобто тільки за рахунок власних запасів у насінні. З усього асортименту мікрозелені, що ми вирощуємо у себе в Деренівці, найбільш популярні горошок, салат, крес-салат, мангольд та амарант — останній дуже популярний за рахунок яскраво-червоного кольору. Тому мікрогрін — це не лише смачно й корисно, а ще й красиво та естетично: ніжні паростки якнайкраще підходять для декору страв. Їх можна додавати до салатів, класти в бутерброди, густо кришити до готових супів, пасти, на піцу, додавати до несолодких йогуртів та до кефіру; робити з них корисні зелені коктейлі — що б ви не обрали, буде яскраво і смачно!

А букетик не простий, а букетик… їстівний!

— На ринку зелені та прянощів теж є своя «мода», — зазначає пані Яна, — і ми намагаємося йти в ногу з нею… Тим більше, що й самим цікаво рости й розвиватися, пробувати щось нове. Так, два роки тому ми взялися за вирощування… їстівних квітів! Нині це модний тренд не тільки у високій кулінарії, а й у багатьох любителів здорової натуральної їжі. Хоча, узявшись за їх вирощування, з подивом дізналася, що, виявляється, квіти у кулінарії використовують вже не перше тисячоліття — і не лише для прикрашання страв на вишуканих святкових столах, а й у повсякденних салатах і напоях.

Наприклад, знана у нас настурція у Мексиці вважається… овочевою культурою! Це повністю їстівна рослина з доволі яскравим гострим смаком, а плодоніжка її — солодкувата. Нині наші їстівні квіти — фіалки та настурції — «розлітаються» по всій Україні. До слова, у «квітковому меню» також є свої тонкощі споживання: якщо квіти фіалки та настурції вживають сирими, то, наприклад, суцвіття кабачка чи цукіні обсмажують у клярі чи карамелізують, можна навіть фарширувати пікантним сиром. Повірте, це ду-у-же смачно! Квіти — це не тільки декоративний елемент, який дозволяє нам «погратися» на тарілці зі смаками та кольорами, а й багата вітамінами і смачна та барвиста добавка до наших звичних, традиційних страв. Ми уже не уявляємо свого раціону без мікрозелені чи квітів!

Більше того, навіть коли друзі приходять до нас у гості, відразу попереджають: «Нам не потрібні ні голубці, ні олів’є, ми хочемо вашої зелені!» (Сміється, — авт.) Я дуже люблю квіти: торік ми висадили сто кущів лаванди, вона досить добре перезимувала, так що незабаром матимемо чимале лавандове поле. А бачили б ви наше різнокольорове диво-поле (майже десять різних кольорів кермеку) із сухоцвітів! Так, усе це вирощувати і доглядати — нелегка, звісно ж, праця, зате яка натхненна!





Загрузка...