Андрій ОМЕЛЬНИЦЬКИЙ :За що я люблю книжковий форум у Львові

Андрій ОМЕЛЬНИЦЬКИЙ :За що я люблю книжковий форум у Львові

блог"Все, що я знаю про своє життя, мені здається, я вичитав із книжок» (Жан-Поль Сартр).

Якось так сталося, що ще з ранніх літ я люблю читати. Книжка в моєму житті така ж важлива річ, як їжа чи повітря. Без книжки в мене інтелектуальний голод, який важливо вчасно вгамувати, а то буде як у рекламі: «ти не ти, коли голодний». Книжка допомагає долати психологічні травми, єднає авторів і читачів зі всього світу.Колись, у дитинстві, уявляв, як герої, які живуть у книжках, ходять один до одного в гості, діляться пережитим. Іноді серед ночі прислухався, як шелестять сторінки книжок на полицях, як між собою переплітаються різноманітні події, часи і простори.

Для мене книжкова полиця (власне, не сама полиця, а книжки на полиці) – це безмір світів.

Читання стало невід’ємною частиною мого життя класі в другому. Досі пам’ятаю, як тато повів мене тоді записувати в бібліотеку. Мене вражали височенні стелажі, вщерть заповнені книжками. Завжди хотілось дотягнутись до найвищих полиць, доводилось ставати навшпиньки. Думав, що саме там ховаються найцікавіші книжки. Подобався хвилюючий запах старих книг. Здавалося, по-іншому вони й не можуть пахнути. Заповзявся ходити в бібліотеку чи не щодня, щоб наситити легені книжковим запахом, який став доповненням до змісту того чи іншого твору. З кожною прочитаною книжкою відкриваю для себе нову грань світу, нову грань себе.

Досі пам’ятаю перші книжки, які взяв у бібліотеці. Це була абетка, «Волохан» Миколи Трублаїні та казка якогось східного народу (на жаль, назву забув) про дівчинку і тигра. Це були мої перші друзі. Я дорослішав разом із книгами, які читав. З’явилось відчуття, що книжки – це цеглинки, з яких я складаюсь. На той час це ще не був мій вибір, то був вибір мами спільно з бібліотекарем. Лише згодом я відчую кайф від того, що вибиратиму книжки собі сам. Вибір книжки, мабуть, – мій перший самостійний вибір.
Першим найулюбленішим книжковим героєм став Незнайко. В студентських роках на «блошиному ринку» придбав собі всі три книги про його пригоди, як спогад із дитинства, який, якщо випаде можливість, передам своїм дітям. Пізніше з’явились Пеппі Довгапанчоха з Карлсоном, Вінні-Пух, Цибуліно та безліч інших охоронців країни дитинства. З ними я ділився своїми турботами. Від них отримував відповіді на свої запитання. Згодом у мене почали з’являтись власні книги. Казки братів Грімм, «Чарівник Смарагдового міста», енциклопедії з великими яскравими малюнками. Перші книжки мені купували батьки, бабуся. Отримуючи пакунок від Миколая, я завжди знав, що на самому дні під цукерками і мандаринами лежать книжки, зі свіжим, морозяним запахом паперу. Трепет, який доводилось переживати, поки доберешся до книг, не забуду ніколи.

Через деякий час почав купувати книги сам. Гроші, зароблені під час колядування чи посівання, витрачав виключно на придбання нового чтива. Почала набувати чітких контурів моя домашня бібліотека. Коли потребую поради – звертаюся до книжки. Бібліотека, яку збираю власними зусиллями, стала для мене оборонною фортецею, таким собі плацдармом. Недаремно ж кажуть, що якби раптом у світі не стало людей, останніми, хто б ще щось про них пам’ятав, були б книги.

Вже сьомий рік підряд відвідую книжковий форум у Львові. Пригадую, як на першому курсі Львівського університету один викладач сказав: «У п’ятницю пари не буде. Йдіть на форум». Нас довго просити не довелось. Як-то кажуть, чого не зробиш, аби не йти на пари. Як для людини, яка чи не всю стипендію могла залишити в книгарні, форум став для мене справжньою «книжковою лихоманкою». В моїй бібліотеці з’явилися книги з автографами. Важливу роль почав відігравати не лише діалог із книгою, текстом, а й з автором. Наступного тижня отримали «на горіхи» від викладача фізкультури, мовляв, що таке, що за нахабство не ходити з перших днів на пари? Однак пропускати щороку в дні форуму університетські заняття стало для мене традицією.

Звісно ж, не оминув увагою і цьогорічний, вже 21-ий за ліком книжковий форум у Львові. Це чудова нагода не лише відвідати місто, в яке по вуха закоханий, а й можливість побувати на різноманітних презентаціях, дискусіях, літературних читаннях, можливість прикупити собі нового чтива на найбільшому в Україні книжковому ярмарку, зустрітись з улюбленими письменниками, отримати автограф. Для мене Львів – це місто-бібліотека.
Цьогоріч на форум приїхало 370 авторів із 23 країн та 210 видавництв. Серед відомих гостей 21-ого книжкового форуму були австрійський письменник, спеціаліст зі східноєвропейської історії Мартін Поллак, польський письменник і драматург Януш Гловацький, американський історик зі світовим іменем, дослідник тоталітаризму Тімоті Снайдер, кримськотатарський громадський діяч Рефат Чубаров та багато інших. Не було на форумі російських видавництв. Це було вимогою групи львівських активістів «Бойкот російських товарів». Однак на форум завітали талановиті російські письменники Людмила Уліцкая і Лев Рубінштейн, які відкрито виступають проти режиму Путіна.
Особливості цьогорічного форуму продиктовані часом. Особливу увагу приділено війні на сході України, Майдану, Небесній сотні, анексії Криму. Цим питанням були присвячені теми дискусій, літературно-мистецькі проекти. Фокусною темою книжкового форуму була «Століття змін. Століття боротьби (1914-2014)», спеціальні теми – революція-війна-культура; країни Дунайського регіону; жінка у світі, що змінюється; єврейська культура в Україні; Крим. Уперше в межах форуму видавців діяли тематичні майданчики – історичний, жіночий, дитячий, кулінарний, природознавчий, де відбувалися тематичні заходи, зустрічі з авторами і продаж тематичних книг.

Під час форуму на території книжкового ярмарку та в книгарнях міста волонтери збирали книжки для бібліотек Донбасу. Акція проходила під гаслом «Подаруй українську книжку українському Донбасу». До програми цьогорічного форуму додався фестиваль дитячого читання «Книгоманія», який традиційно проводиться в травні, однак цього року він був перенесений. Заслуговує уваги і благодійна акція для людей літнього віку «Третій вік: задоволення від читання», яка проводиться втретє. В рамках акції була велика програма заходів для літніх людей: зустрічі з письменниками та інтелектуалами, концерт улюблених виконавців, концерт хорів, майстер-класи з креативного письма і дослідження родоводів. Для літніх людей вхід був безкоштовний, окрім цього, вони мали можливість придбати на літературному ярмарку книжки із суттєвими знижками.

Заходів на 21-ому книжковому форумі було настільки багато, що просто фізично встигнути на всі неможливо. Доводилося в швидкісному режимі шукати на поверхах Палацу Потоцьких видавництва, книжки яких запланував придбати, щоб устигнути на зустрічі й автограф-сесії з улюбленими авторами. Задоволений, що вдалось побувати на презентації нового альбому-книжки Сергія Жадана і харківської групи «Собаки в космосі». Це була музика, яка шматувала серця і відтоптувала ноги (це я про те, що місця було обмаль, а бажаючих потрапити на концерт надто багато). Задоволений проектом культурологічного журналу «ШО» «Східний фронт»: література і життя на тлі війни», в якому взяли участь Сергій Жадан і письменник-переселенець із Донецька Володимир Рафеєнко. Запам’яталась зустріч із знову ж таки Сергієм Жаданом і російським поетом Львом Рубінштейном у театрі «Воскресіння», попри те, що був кінець дня, відчувалась утома, а людей прийшло так багато, що й поворухнутись було важко.

Що ж, приємно, що в Україні є попит на якісне мистецтво, якісну літературу.

 










Загрузка...