Польща — одна з найпопулярніших країн для українських заробітчан. Майже половина українців у країні працює нелегально і ніяк не захищена. Простий український працівник, як би він не був оформлений у Польщі — хоч із візою, хоч із договором, — як правило, не має ніяких можливостей захистити свої права і себе.
Про це 112.ua розповів голова профспілки «Трудова солідарність» Віталій Махинько, інформують Патріоти України.
Він уточнив, що, незважаючи на те, що профспілка була змушена закрити «гарячі лінії» в Польщі (звернень було стільки, що співробітники були не в силах допомогти всім), люди все одно знаходять контакти, і щодня надходить до десяти звернень. У першу чергу допомогу отримують ті, хто вступив до профспілки ще в Україні, перед від’їздом до Польщі.
За словами Махинька, одне з найпоширеніших порушень — це коли здебільшого польські роботодавці не виплачують людині останню зарплату: «Працівник повертається в Україну, наприклад, 3 вересня, і йому кажуть, що 15 вересня йому вишлють гроші, але насправді нічого не відбувається. Якщо пощастить і на підприємство прибуде перевірка за його скаргою, роботодавець розводить руками і говорить, мовляв, гроші ось, нехай приїжджає і забирає. А в людини, наприклад, закінчилася віза або вона за біометричним паспортом приїздила на 90 днів (за законом потім має перебувати в Україні мінімум 90 днів). А от коли через три місяці вона навіть і повернеться, з нею ніхто не стане розмовляти і грошей не повернуть. А гроші на дорогу буде витрачено».
Особливо несолодко доводиться мігрантам, які працюють у сільському господарстві в Польщі, каже Махинько: «Члени нашої профспілки на таких роботах не працюють, і ми нікому не радимо. Здебільшого людям доводиться жити в селах у жахливих умовах. Часто їх селять до бараків, де на десятки людей один душ, туалет — вигрібна яма на вулиці. До того ж, наприклад, на збиранні полуниці кілька днів заробляєш добре, потім починаються дощі, і ти сидиш ні з чим, проїдаєш вже зароблені гроші».
У Польщі майже немає компаній, які на 100% нормально працюють з українцями. Таких дуже мало, і, не знаючи детально ситуацію на ринку праці, самостійно їх знайти неможливо, розповідає голова профспілки «Трудова солідарність»: «Більшість поляків, які беруть на роботу українців, мають свої координатори. Ми їх між собою називаємо наглядачами. І знаєте, не так поляки, буває, ставляться до нас, українців, як наші співвітчизники. Я в таких випадках згадую розповіді бабусі про поліцаїв, коли вони часом були страшнішими за німців. Дуже часто такі наглядачі просто мають за ніщо українців, ображають, матюкають».
Якщо людина обурюється або скаржиться, її можуть просто викинути на вулицю. «При працевлаштуванні багато агентств з найму в Польщі підсовують на підпис папір про розірвання договору за взаємною згодою, без претензій до роботодавця… з відкритою датою. І якщо щось не так, наприклад людина обурюється умовами проживання або несправедливою оплатою, у папір просто вписують дату», — каже Махинько.
Цю проблему змушені вирішувати десятки тисяч трудових мігрантів із України.
