Сьогодні увага українців максимально прикута до подій на сході держави, зокрема в Авдіївці. Попри те, що Російська Федерація підтягує до кордону «нову кров» та бойові машини, російсько-українським відносинам прогнозують зовсім інший сценарій. За словами аналітиків, Росія змінила різку риторику і готова йти на компроміси.
До кінця року вийдемо на кордон
Днями авторитетне українське видання «Дзеркало тижня» розповіло деталі «нормандського» процесу. Заяви російських переговорників дають підстави припускати, що РФ переглядає свої позиції щодо військових дій на сході України. Частина політиків та бійців навіть заговорили про можливий кінець військового конфлікту. Що дає підстави робити такі припущення, з’ясовувала «Номер один».
Тернопільський політик та ветеран АТО Віталій Фидрин припускає, що до кінця літа 2017 року України зможе відновити свої кордони на сході держави. Принаймні такий сценарій розглядають у столичних політичних колах. Ось ентузіазму від таких маневрів у ветерана не багато.
За його словами, з травня по вересень планується активне та доволі швидке звільнення українських територій і вихід на державний кордон. Утім звільнення територій Віталій Фидрин називає псевдоперемогою. Каже, Україна має недостатньо власних потужностей, щоб перемогти ворога силовим методом. Тож доведеться йти на компроміс не тільки з Росією, а й із власною совістю.
– За нашими даними, днями Росія уже вивела понад тисячу військових. Цей процес можливий лише, коли є узгодженість двох сторін. Припускаємо, що з травня розпочнеться активний наступ наших бійців, але не ЗСУ, а Нацгвардії, яка має потужне фінансування, володіє хорошою військовою технікою та зброєю. Російська сторона відступатиме практично без бою. Чому я кажу, що це псевдоперемога? Я як ветеран розумію, що Україна не має змоги технологічно перемогти Росію. Швидка атака призведе до великих втрат. Тому вивільнення територій може бути лише шляхом «договорняка». Перемога можлива і потрібна, але вона має бути поетапною і на наших умовах. У першу чергу слід обрізати бойовикам фінансування, прийняти закон про окуповані території, в якому прописано чіткий алгоритм дій, – зазначає Віталій Фидрин.
Політик припускає, що взамін РФ може вимагати неприйняття закону про окуповані території. Тоді Україна не зможе позиватися з вимогою матеріального відшкодування збитків, понесених внаслідок дій РФ. Не виключено, що ще однією з вимог буде прийняття закону про амністію всіх учасників збройного конфлікту на сході України.
Віталій Фидрин вважає, що швидке вивільнення наших територій несе певні ризики. Зараз на сході сконцентрувалася велика кількість організованих злочинних угрупувань.
– Якщо прибрати лінію розмежування, усі організовані злочинні групи хлинуть на мирні території. Ті, хто говорить, що у нас вистачить сили все це стримати, лукавлять. На сьогодні наша поліція не здатна справлятися з побутовими злочинами, тому я не вірю, що вони справляться з озброєними, навченими воювати та вбивати бандами. За даними СБУ, на руках в Україні знаходяться 5 млн. нелегальних стволів. Якщо така кількість зброї зійдеться у сутичці з бандами, то матимемо не намальовану російською пропагандою, а реальну громадянську війну, – зазначає депутат.
Такий сценарій несе загрозу не тільки для безпеки громадян, а й для національної безпеки.
– Тоді тут, на Західній Україні, ми самі почнемо реалізовувати план, написаний у Москві. Люди зневіряться. Вони двічі пішли на майдан, потім на війну, а хвиля насильства продовжується. Який варіант? Відокремитися. Нова ЗУНР. План Росії в дії: Закарпаття приєднується до Угорщини, Буковина – до Румунії. При цьому все це зроблять нашими руками, – резюмує Віталій Фидрин.
Тож, очевидно, політикум має докласти максимум зусиль, аби не допустити цього і забезпечити безпеку громадян.
Ніяких пророцтв. Лише історична практика
З тим, що війна вичерпала себе і добігає кінця, погоджується і відомий тернопільський військовий, за освітою історик Микола Сивирин. Проте пояснення цих подій у бійця трохи інші. Каже, ще на початку конфлікту передбачав, що війна триватиме не довше, ніж до кінця 2017 року.
– Усі великі військові конфлікти лімітовані в часі. Як Перша, так і Друга світові війни тривали 5-6 років, – каже Микола Сивирин. – Ситуацію слід розглядати не лише в рамках україно-російських відносин, а в світовому контексті. Росія зробила ту ж помилку, що у свій час Гітлер, – почала війну на двох фронтах. Якби Путін займався виключно Україною, йому, можливо, вдалося б трохи більше пошарпати Україну. Війна на Близькому Сході призвела до розпорошення сил. Багато військових та техніки задіяно у Сирії. До кінця року вийдемо на кордони Донецької та Луганської областей. Запитуєте, чому? Тому що економічно Росія видихається. Їй невигідно утримувати великий контингент військових на території двох областей. Визначено зовнішньополітичний курс США. У 2017 році відбудуться вибори у ряді потужних європейських країн. Багато внутрішніх протиріч у самій Росії. Немає економічного сплеску для окремої касти громадян, який мала б нести за собою війна.
Військовий припускає, що Росія вимагатиме особливого статусу Донецької та Луганської областей, а також закріплення її прав на Крим.
– Особисто я вважаю, що переговори з РФ не варто вести в ніякому контексті, – каже пан Сивирин. – Робити це можна лише через посередників.
Микола Сивирин також переконаний, що в України є можливість звільнити окуповані території. Однак наступ призведе до колосальних людських втрат. Чи виправдовують методи мету? Тут у кожного різна відповідь.
Навіть якщо Україна відновить контроль над кордоном, святкувати перемогу рано, каже боєць. Під окупацією залишатиметься Крим, а з ним ситуація значно складніша. Перспективи його повернення під українське крило не великі, тому цей процес може затягнутися не на один десяток років.
На Тернопільщині студент наклав на себе руки через нерозділене кохання
Гра нервів на м’язів
Питання розгромленої Авдіївки має значно глобальніший зміст, ніж здається на перший погляд. Невеличке містечко стало розмінною монетою у світовій політиці. Кожна зі сторін демонструє свою значимість.
– Бої під Авдіївкою слід розглядати з двох позицій: тактичної та дипломатичної. Так, згідно з Мінськими угодами, Авдіївка залишається під контролем України. Проте для противника Авдіївка – це передова позиція, яка прикриває підступи до північних околиць Донецька і Ясинуватої, до південної околиці Горлівки. Здача промзони пересуне війну на кілька кілометрів ближче до цих ключових для ворога міст і ускладнить їх оборону, – пояснює радник голови Донецької ОДА з питань міжнародного співробітництва Руслан Кулик. – Разом із тим, вважаю, що бій за Авдіївку – це і сигнал Путіна Трампу. Війна в Сирії та на Донбасі – демонстрація того, що Росія володіє силами й ресурсами для військового втручання в будь-який конфлікт. І зупинити ескалацію США зможуть тільки тоді, коли встановлять із нею партнерські відносини. На цю стратегію працює й інформаційна кампанія в західних ЗМІ, де прихильники путінського впливу відкрито закликають до миру за будь-яку ціну, до досягнення партнерських відносин із Москвою ціною здачі Криму та Донбасу.
За словами Руслана Кулика, прогнозувати подальший перебіг подій на Сході важко. Вплив на ситуацію має не тільки державна політика, а зовнішньополітична ситуація. Цілком можливими є два варіанти розвитку подій: або швидке закінчення бойових дій, або ж, навпаки, загострення та продовження конфлікту.
Джерело: Тижневик “Номер один”
