У березні країну схвилювала новина про монетизацію пільг у громадському транспорті. Частина громадян злякалась, що безкоштовний проїзд начебто скасували, інші обурились чутці про норму у лише 30 пільгових поїздок на місяць. Що насправді передбачає монетизація соціальних пільг, з’ясували експерти Центру громадського моніторингу та контролю.
Гроші замість безкоштовного проїзду
Відповідно до рішення Кабміну, з травня цього року пасажири пільгових категорій замість безкоштовних поїздок зможуть отримувати відповідну суму «живими» грошима. Рішення про перехід на грошові розрахунки за пільги прийматимуть винятково місцеві органи влади на рівні обласних рад. Обсяг виплати визначатиметься множенням середньої вартості проїзду у населеному пункті на кількість поїздок. Місцева влада може встановлювати будь-яку кількість безкоштовних поїздок, головне – не менше соціальної норми.
«Жодних обмежень у «30 поїздок на місяць» уряд не затверджував. Це дезінформація, яка активно крутилася в ЗМІ. Уряд затвердив мінімальну соціальну норму. Це гарантія, нижче якої місцевий орган влади не має права розраховувати монетизовану
виплату пільговику», – пояснює віце-прем’єр- міністр Павло Розенко. Важливо розуміти, що на місцях можуть вирішити залишити стару систему – коли пільговики користуються громадським транспортом безкоштовно. Проте, за задумом уряду, зиск від монетизації повинні отримати і пільговики, і перевізники.
Власне, перевізники часто скаржаться на те, що місцеві бюджети не компенсують їм пільгових пасажирів. Так, у КП «Київпастранс» зауважують, що за 2017 рік на безкоштовний проїзд витратили понад 990 млн гривень. Монетизація пільг допоможе виправити ситуацію, адже за кожного пасажира перевізник отримуватиме гроші. Це дозволить уникнути ситуацій, коли водії не зупиняють автобуси або ж виганяют пільговиків із транспорту.
«Це дозволить мати більш чітку картину пільговиків і більш прозору картину щодо обороту коштів і виручки в цілому», – зазначає спікер комунального підприємства Марина Загородько.
Монетизація може бути вигідною для сільських жителів, які громадським транспортом майже не користуються і можуть замість невідчутної пільги отримати реальні гроші.
«Пенсіонер, ветеран чи інвалід, який проживає у селі, має номінальну можливість їхати безкоштовно у міському транспорті, але для нього ця послуга фактично неактуальна. Йому краще отримувати певні кошти і ними розпоряджатися на свій розсуд, у залежності від своїх витрат» – зазначає голова Комітету економістів України Андрій Новак. Водночас експерти не виключають, що монетизація пільгового проїзду може спричинити незадоволення у громадян. Оскільки зараз в Україні немає ліміту для пільгового проїзду у транспорті, і деякі пасажири зловживають цим. Пільговики їздять без будь-яких обмежень, а після монетизації отримуватимуть фіксовану суму і за додаткові поїздки повинні будуть сплачувати з власної кишені. Проте, на думку аналітика Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександри Бетлій, сприйняття реформи насамперед залежить від того, як у містах її реалізовуватимуть, адже спроможність у регіонів різна. З цією думкою погоджується заступник керівника Стратегічної групи радників з підтримки реформ Павло Кухта.
«Транспорт – це взагалі парафія місцевих органів влади. Це питання має вирішуватися індивідуально для кожного міста, залежно від того, які в нього є ресурси і який транспорт потрібен. Наприклад, ситуація у Кривому Розі, протяжність якого понад 100 км, і ситуація у Львові може дещо відрізнятися», – зауважує він.
Прозорі субсидії
Крім транспорту, система монетизації має запрацювати у сфері комунальних послуг. Так, з січня стартували виплати субсидій «живими» грошима на рівні підприємств- надавачів послуг. За словами міністра соціальної політики Андрія Реви, комунальні підприємства тепер отримують з бюджету гроші за субсидію і розраховуються ними з постачальниками енергоносіїв. Крім того, нарахування субсидій відбувається за фактично спожиті ресурси, а не за соціальними нормами, як раніше. За словами міністра, такий механізм повинен усунути зловживання під час розрахунків.
Власне, це лише перший етап переходу до готівкових розрахунків за субсидіями. На другому етапі уряд планує створити єдиний реєстр субсидіантів та перевірити їх доходи. За словами експертів, верифікація тих, хто отримує субсидії, має ключове значення для прозорості та адресності грошової допомоги. Адже іноді ситуації із пільгами доходять до абсурду. Так, під час відвідин Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського глава держави Петро Порошенко розповів, що бачив дивне оголошення, коли за 2 тисячі доларів здавалася 4-х кімнатна квартира на Хрещатику і при цьому була оформлена субсидія.
«Хіба ми для цих цілей запроваджуємо субсидії? Хіба не треба нарешті зробити верифікацію і навести порядок. Нехай я зараз кажу непопулярне, але це чесна розмова з людьми – субсидії передбачені для тих, хто є найменш захищеним і хто не має грошей сплачувати чесну ціну», – підкреслив глава держави.
За прогнозами уряду, єдина база субсидіантів повинна запрацювати до початку опалювального сезону 2018-2019 років. Фінальний етап монетизації на рівні споживача повинен розпочатись із січня наступного року, коли українці зможуть отримувати субсидії у вигляді грошей на свої персональні рахунки.
Власне, неважливо, чи йдеться про транспорт, чи комунальні послуги. Ідея монетизації соціальних пільг – це перехід до ефективного використання бюджетних коштів та допомоги саме тим, хто цього потребує.
Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю
