Чим гірше у Тернополі, тим простіше виграти вибори

Чим гірше у Тернополі, тим простіше виграти вибори

«Активісти-політики» вступили у “безкомпромісну” боротьбу, користуючись місцевими проблемами, а страждає громада

Чого вчить історія
2018 рік української революції. Саме 100-років тому постала Українська держава, якщо говорити про її юридичне та політичне утвердження. Як і сьогодні, сто років тому Україна поставала в умовах війни, економічної розрухи. Перші місяці побудови молодої держави все йшло на “голому патріотизмі”, а далі постали конкретні економічні проблеми. Потрібно було будувати апарат. Створювати армію. Годувати її. Налагоджувати економіку. І тут виявилося, що великі маси українців були неготові до поступових, а іноді і непопулярних рішень. Сто років тому непопулярним рішенням, як і сьогодні була “земельна реформа”.

Українські консервативні сили пропонували еволюційний шлях, щоб і “вовки були ситі і вівці цілі”. Тоді в Україні існували великі земельні володіння, які давали доходи у державну скарбницю, з якої можна було фінансувати утримання нової української держави. І було багато безземельних селян, яким потрібна була земля. Консерватори пропонували поступово обмежити земельні володіння. Передати їх до державного земельного банку шляхом викупу надлишків землі. З цього банку землю мали надавати безземельним селянам.

Тим самим консерватори прагнули зберегти галузь, яка давала українській державі гроші, і одночасно забезпечити безземельних селян можливістю господарювати. Такий шлях потребував часу. Треба було обміряти землю. Встановити її вартість. Була інша сила — більшовики. Вони не пропонували покрокової стратегії, а давали просто гасла. “Землю селянам!” - кричали з плакатів більшовики. Значна частина селян повірила у популістичні казки більшовиків. Втратила свободу, майно, а мільйони втратили життя, внаслідок репресій і Голодомору. Незалежної України не стало. Це історія, яка мала б дати українцям щеплення від популізму на віки.

Як нами маніпулюють
Але сьогодні маємо повтор тих самих подій у легкій версії. Бачимо політиків, які пропонують “прості рішення”. Зокрема на останньому мітингу на Театральному майдані ми почули заклики “скасувати тарифи на газ”, “тарифи на транспорт”, “познімати когось з посад”. При цьому “революційні трибуни” не пропонують жодних інших рішень, які б давали відповідь на запитання. Де знайти альтернативу цьому газу, якщо газ з Європи значно дорожчий ніж з Росії? Чи може більше купувати його в Росії, бо “тарифи високі”? Де шукати кошти на той же транспорт? Чи може повернутися до підвод і коней, бо автобуси не буде чим заправляти? Хто візьме на себе ідповідальність по напрямкам місцевого господарства, коли всіх “покарати” і “познімати”? Адже на прямі запитання, що робити, від “ініціаторів змін” почуємо загальні відповіді на кшталт: “Потрібно найняти чесних людей і провести реформи”.

Українці звикли критикувати і висловлювати нелюбов до будь-якої влади.
Така вже анархістська душа українця. Але інколи все таки варто повертатися до здорового глузду. Боротьба проти власної громади, проти її комфорту, проти її економічної стабільності — це постріл собі в ногу. Так само, як легковірні селяни, піддавшись емоції та нетерплячості, пішли за більшовиками і втратили свою волю, сьогодні піддавшись на пусті обіцянки політичних балакунів, ми риємо яму під економічний фундамент своєї місцевої громади. Нам демонструють емоційні картини “обурених тернополян”. Одні з яких “не їздять транспортом, але підтримують інших”, інші “не живуть в Тернополі, але допомагають тернополянам”. Але всі пропонують “прості рішення” без плану, без стратегії. Так само, як робили сотню років тому більшовики, що були зайдами на українській землі.

Кому потрібен безлад і хаос
Кому ж найбільше потрібен безлад і хаос у нашій рідній хаті, у Тернополі, та і взагалі у місцевих громадах? Безперечно тим, хто не має позитивного плану розвитку. Хто може запропонувати лише боротися “проти когось”, а не “за щось добре”. По-суті — це політичні шахраї, які добре влаштували своє життя. Які ніколи не будуть користуватися громадським транспортом, за який ведуть “безкомпромісну боротьбу”, яким все одно, чи буде у вас вдома взимку тепло, бо у них, як правило є власний котел. Невдоволеною людиною легко керувати. Вона нездатна мислити критично. Саме у такий натовп нас намагаються перетворити політичні крикуни. А на потреби громади їм байдуже.

Адже, коли б вони дійсно дбали про потреби більшості людей, то не влаштовували б перекриття вулиць у неділю, коли жоден державний орган не працює, зате працюють швидкі, що не можуть вчасно довезти хворого через “політичний піар”, люди запізнюються до рідних і близьких.  Справжні активісти і політики діяли б так, як у цивілізованій Європі. Вони б запропонували чіткий план.Перелік економічно обґрунтованих пропозицій і з ними б пішли до міської ради. Проте “політичним більшовикам” не потрібне рішення в інтересах громади. Їм потрібен хаос напередодні виборів. Недарма ж на сторінках кількох українських політиків одразу ж почали смакувати інформаційний галас навколо теми транспортних тарифів. Ми ж маємо бути пильними, бо як казав Митрополит Андрей Шептицький: “Що сказане про вас без вас, то проти вас...”. Не можна комусь дозволяти вирішувати за нас, як нам думати.

Микола Савченко






Loading...


Loading...

Немає коментірів для відображення.

Написати коментар

You must be Logged in to post a comment.